-->
РЕЗЮМЕ
1. Попри те, що Закон “Про вибори народних депутатів України” в цілому дозволяє провести позачергові вибори народних депутатів України у відповідності до міжнародних стандартів, ряд важливих питань організації виборчого процесу ним не врегульовано взагалі, або ж існуючі положення Закону потребують удосконалення. Зокрема, Закон не дає вичерпної відповіді на питання про те, яким чином має забезпечуватись безпечність роботи виборчих комісій, транспортування виборчої документації, організації голосування, підрахунку голосів виборців та встановлення підсумків голосування на територіях, які контролюються сепаратистами. Парламенту варто невідкладно внести до Закону “Про вибори народних депутатів України” зміни, які посилюватимуть заходи безпеки під час організації виборів у проблемних регіонах, а також дозволятимуть ЦВК визнавати вибори такими, що не відбулись у разі, якщо організація виборчого процесу не відповідає вимогам законодавства про вибори та міжнародним стандартам.
2. Основним викликом позачергових виборів є можливість їх зриву у більшості округів на території Донецької та Луганської областей. Актуальним також є питання запобігання можливим спробам зриву виборів в округах, які знаходяться на територіях Донецької та Луганської областей, контрольованих українською владою, та в округах областей, що межують з Донецькою, Луганською областями та Автономною Республікою Крим. МВС, СБУ та Міністерству оборони України варто ретельно проаналізувати існуючі та потенційні ризики для перебігу виборчого процесу в межах цих регіонів та впровадити план мінімізації цих ризиків, приділивши особливу увагу безпеці виборців.
3. ЦВК здійснює свою діяльність по підготовці до проведення позачергових виборів у відповідності до вимог законодавства. Більшість актів, необхідних для належного застосування Закону “Про вибори народних депутатів України”, було прийнято ЦВК ще до початку виборчого процесу. Основною проблемою роботи ЦВК є відсутність достатніх фінансових та кадрових ресурсів для проведення широкомасштабного навчання членів комісій, опрацювання документів, поданих потенційними суб’єктами виборчого процесу для їх реєстрації на виборах.
4. Робота ЦВК в частині реєстрації кандидатів викликала багато нарікань з боку кандидатів, у тому числі в частині неупередженості роботи ЦВК. Існування таких нарікань є природнім. З іншого боку, низка рішень ЦВК про реєстрацію або відмову у реєстрації кандидатів була предметом розгляду в судах, і далеко не завжди суди погодились з позицією ЦВК. Документи окремих кандидатів та партій ЦВК перевіряло більш ретельно, ніж інших, що призвело до прийняття протилежних рішень в подібних справах (рішення щодо реєстрації В.Хорошковського, С.Піскуна тощо). В перспективі ЦВК варто відпрацювати такий механізм взаємодії з органами Державної прикордонної служби, МВС України, Державною пенітенціарною службою, який би дозволяв оперативно оцінювати відповідність кандидатів вимогам Конституції перед прийняттям рішень щодо їх реєстрації.
5. Як і на президентських виборах 2014 року, проблема стабільності складу ОВК все ще залишається актуальною. Станом на початок жовтня склад ОВК було оновлено більш ніж на чверть, і ЦВК продовжує вносити зміни до їх складу. Часті зміни у складі комісій не сприяють належній організації виборчого процесу, послаблюють ефективність заходів ЦВК та міжнародних донорів щодо навчання членів комісій з питань організації виборів. У перспективі, до законів про вибори варто було б внести зміни, які звужуватимуть можливості для заміни членів комісій суб’єктами подання їхніх кандидатур до складу комісій.
6. ОВК загалом здійснюють діяльність у відповідності до вимог законодавства. В деяких округах все ще актуальними залишаються питання матеріально-технічного забезпечення роботи ОВК (приміщення, транспорт, Інтернет тощо). Випадки блокування роботи ОВК через відсутність кворуму на засіданнях мають поодинокий характер. Основні порушення в роботі ОВК зводяться до несвоєчасної передачі до ЦВК копій прийнятих рішень, протоколів засідань, недотримання вимог щодо оприлюднення інформації про результати роботи ОВК на дошках оголошень тощо.
7. В процесі реєстрації кандидатів та здійснення передвиборної агітації все ще застосовуються недоброчесні практики. У багатьох округах зареєстровано т.зв. “технічних” кандидатів, які не здійснюють агітації і участь яких у виборчому процесі спрямована на розсіювання голосів за певних кандидатів. Реєстрація “двійників”, тобто кандидатів з однаковими прізвищами, а то й іменами та по-батькові, носить масовий характер. Багато кандидатів також змінили суб’єктів свого висування на виборах, що свідчить про нерозвиненість партійної системи і невисокий рівень доброчесності відповідних кандидатів.
8. Позитивом виборів 2014 р. є зменшення рівня використання адміністративного ресурсу на виборах партіями та кандидатами. Випадки участі посадовців в агітаційних заходах носять переважно поодинокий характер.
9. З іншого боку, кандидати продовжують активно використовувати технології прямого та непрямого підкупу виборців, розповсюджуючи гроші, товари, роботи і послуги як особисто чи через мережі активістів, так і через власні благодійні фонди, мережі спеціально найнятих осіб (“бригадирів” тощо). Органам внутрішніх справ необхідно давати належну правову оцінку таким діянням. В перспективі також варто посилити адміністративну та кримінальну відповідальність за відповідні діяння.
10. Досить поширеним явищем під час парламентських виборів 2014 р. стало розміщення зовнішньої політичної реклами без будь-яких вихідних даних, що може свідчити про тіньове фінансування передвиборної агітації. Біг-борди та інші носії політичної реклами з агітацією без будь-яких вихідних даних розміщувались практично всіма основними політичними силами.
11. Судячи з обсягів телевізійної, радіо та зовнішньої реклами, видатки на її виготовлення і розміщення суттєво не зменшились у порівнянні з попередніми виборами (зменшення відбулось хіба що за рахунок скороченої тривалості виборчого процесу). Після виборів до Закону “Про вибори народних депутатів України” варто внести зміни, які заборонятимуть платну політичну рекламу на телебаченні і радіо у період виборчого процесу.
12. Сама агітація залишається малозмістовною і будується навколо спекуляцій на тематику війни та миру, люстрації та інших подібних тем. Змістовної дискусії про напрями розвитку країни політичні сили не проводять.
13. Кількість прихованої політичної реклами у ЗМІ (т.зв. “джинси”) продовжує залишатись значною.
14. Прикметною особливістю виборів 2014 р. стало застосування насильства до кандидатів з боку виборців (викидання кандидатів у смітники, побиття тощо). Правоохоронним органам варто ретельно вивчати відповідні випадки та забезпечувати притягнення осіб, які організовують та/або здійснюють протиправну діяльність, до передбаченої законом відповідальності.
15. Як і під час президентських виборів 2014 р., пошкодження агітаційних матеріалів на носіях зовнішньої реклами носить масовий характер. Правоохоронні органи мають вжити заходів, спрямованих на створення умов для вільного здійснення партіями та кандидатами передвиборної агітації, у тому числі шляхом розміщення агітаційних матеріалів на рекламних щитах. Знищення або пошкодження таких матеріалів має тягти належну правову оцінку та притягнення винних до відповідальності.
16. Випадки використання “чорного піару” проти певних кандидатів поки що не набули масового характеру.
17. Діяльність органів місцевої влади по підготовці до виборів зводиться до створення належних умов для роботи виборчих комісій. Органи ведення Державного реєстру виборців в цілому можуть забезпечувати ефективний облік виборців та оперативне оновлення бази даних Державного реєстру виборців. Однак ці органи недостатньо інформують виборців про порядок ведення Державного реєстру виборців, складання і уточнення списків виборців тощо. В перспективі, на проведення відповідних інформаційних заходів варто передбачити бюджетне фінансування.