Нові кандидати в президенти України

Політичний розклад повоєнної епохи

Вступ: Епоха змін – три фігури нової України

Після довгих років війни українське суспільство зустрічає не лише необхідні зміни, а й гостру спрагу нових лідерів. Після відтермінування виборів і повної трансформації політичного середовища країні належить обрати не просто чергового президента, а постать, чиї рішення та авторитет визначатимуть курс відновлення на десятиліття вперед.

Як показують експертні дослідження, три кандидати-новачки сьогодні викликають найбільший інтерес у суспільстві, соціальних медіасервісах, соцмережах, месенджерах і суспільних коментаторів:

• Роберт «Мадяр» Бровді — командир, практик реального бою та ідеолог парадигми агресивного експорту українських оборонних технологій;

• Олексій Арестович — представник ліберально-центристської хвилі, політтехнолог, майстер медійних тактик, інтриг і приклад наочних політичних «перевзувань»;

• Анна Скороход — електоральний феномен надії, що нагадує Зеленського на початку його шляху.

Саме ці нові імена ми розглядаємо в статті як символи трьох різних, але однаково актуальних шляхів розвитку українського суспільства.

Для аналізу використовується широкий стек нових методик: нейромережевого моделювання електоральних настроїв у соцмережах, у соціальних медіасервісах, месенджерах і експертної AI-аналітики*.

*Власна модель штучного інтелекту — “PPIAI Research Political Analytics Platform”, застосовувалася групою дослідників як підтримувальний аналітичний модуль для виявлення електоральних трендів, патернів сприйняття та ризиків комунікації в нових українських реаліях. Це дозволило побудувати дослідження на передовому рівні довірчості.

Нова політична реальність України

Трансформація суспільного запиту: від прагматизму та війни до епохи вибору

Багато років поспіль українська політика оберталася довкола звичних імен, а електоральне поле ділили між собою політики-довгожителі та системні політики, частіше воюючи одне з одним за доступ до влади, ніж за ідеали чи принципи. Однак під час війни стався перелом.

Дослідження громадської думки кінця 2024–2025 рр. уже фіксують унікальний для України соціальний феномен: дедалі більшу частку підтримки отримують не просто “нові обличчя”, а ті, хто довів свою корисність у бою (Бровді), або ті, хто здатен викликати емоції й надію всупереч відсутності політичного й управлінського досвіду (Скороход), або медіа-актори, що ідеально відчувають тренди й настрої, але ризикують розгубити довіру на тлі дилетантства чи суперечливих заяв (Арестович).

Перелом відбувається насамперед тому, що українці втратили звичну опору на ідеологеми — їх турбує реальний мир, боротьба з корупцією, безпека, економічне відновлення, власний добробут, демографія, а не лише “європейський курс” чи “безальтернативний шлях”. Саме в цьому зрізі й розглядаються шанси кандидатів-новачків.

Як працює нова конкуренція?

Сьогодні інфополе керується не лише телемарафонами чи традиційними ЗМІ, а й Telegram-каналами, YouTube, TiikTok, Instagram, локальними групами, які здатні зробити хайп з будь-якої деталі біографії чи інтонації кандидата і які впливають на основну частину електорату (формують громадську думку). Медійні помилки або правильні “рілс-війнишки” (як у випадку піару успіхів безпілотних комплексів або емоційних промов) тут же стають приводом для репутаційного “ривка” — або провалу.

Політичний простір сегментується за лініями:

• “Свої” (ветерани, військові, справжні управлінці, які “роблять справу”);

• “Ліберали” (прихильники переговорів, компромісів та антикорупційного пафосу);

• “Оновлення” (пошук нових emotional brand-лідерів, часто жінок і людей з нетиповим минулим).

Старі клани і програми відходять у тінь. А новий запит формується на базі “доказової політики” — тобто реальних результатів (Бровді), публічної харизми й сміливих викликів (Скороход), або “гострої на язик” думки (Арестович).

Інституційний перехід: як Україна готує нові вибори

Процес обговорення виборів іде складно і суперечливо. Влада балансує між бажанням продовжити мандат старих еліт і вимогою нових гравців, підтримуваних суспільством і міжнародними донорами, запустити повну зміну верхів. Законодавчі ініціативи Ради, експерименти у виборчому законодавстві, спроби легітимізації нових гравців — усе це поки на стадії пошуку компромісу. У практичній політиці виграють ті, хто вміє працювати на розбіжностях еліт і тривогах суспільства, — і кандидати-новачки вибудовують саме таку стратегію.

Роберт “Мадяр” Бровді: Практик бою, інтегратор експорту, двигун техно-України

Біографія: від агробізнесу до цифрової війни

Бровді — один з найнетиповіших “військових” політиків третього десятиліття Нового століття: виходець з бізнесу (лідер елітних агрохолдингів і власник експортних ланцюгів), інтелектуал і арт-куратор. Його стартова кар’єра пов’язана з унікальними аграрними брендами, виведенням українських товарів на китайський і європейський ринки, а також просуванням арт-фонду “БровдіАрт”, що тільки в очах естетів і економістів могло підготувати майбутнього командира.

Війна, що почалася 24 лютого 2022 року, стає його особистою “точкою біфуркації”: він добровольцем вступає до Територіальної Оборони (ТО) і за лічені місяці стає начальником штурмового взводу. Однак ключова інновація — створення й технологізація елітного підрозділу “Птахи Мадяра” з акцентом на розвідку, аеророзвідку та власні безпілотні рішення. Ці системи не просто імпортуються чи замовляються на Заході — вони проєктуються, випробовуються та впроваджуються в умовах реального бою, “на живо” і з миттєвим зворотним зв’язком від фронту. Експорт перевірених рішень: Українська оборона стає драйвером економіки

Ключова стратегія Мадяра полягає в новій моделі оборонної економіки: не сліпе копіювання західних “порад” і закупівлі натовських систем, як це було раніше, а поява власного кластера українських технологій, де рішення не придумані кабінетами в Брюсселі чи Вашингтоні, а пройшли випробування кривавим і святим для України боєм (від цифрових мереж, систем управління боєм, до автономних платформ, роїв дронів під керуванням ШІ, і тактичних поєднань, що переписали на мадярський лад “Мистецтво війни”).

Це не абстрактна патріотична заява, а конкретна економічна місія. Вже в середині 2025 року підрозділи Бровді стають центром комплексного експорту (починаючи з невеликих партій БПЛА та засобів радіоелектронної боротьби, закінчуючи динамічними навчальними програмами та консультуванням близькосхідних, азійських, європейських і латиноамериканських клієнтів).

Відмінність полягає в тому, що завжди можна пред’явити “реальний кейс”: “ось працює в полі, ось так вирішило завдання, ось відгуки бійців і командирів, ось дані про втрати противника”. Це унікальна конкурентна перевага, що виводить Україну з розряду “сірих ринків” у міжнародні оборонні альянси аж до рівня Ізраїлю чи Південної Кореї.

Політична й технократична платформа

Бровді — не просто командир, а менеджер, учений, критик та ідеолог нової прозорої армії, де корупція стає невід’ємним об’єктом атаки, а не “операційною витратою”. У його штабі працюють айтішники, молодші дослідники, конструктори, колишні інженери концернів — усі ті, хто притискав “інновації” реальною задачею: забезпечити перемогу в полі, логістику, мінімізацію втрат.

У публічній риториці він різкий, не приховує своїх радикальних поглядів, вимагає “війни до кінця”, але й заявляє про готовність хвилями реформувати ЗСУ в бік ще більшого залучення цивільних експертів і приватних підрядників.

Його часта критика влади сприймається неоднозначно — частина політиків звинувачує його у “втручанні” та фінансових інтересах, однак база підтримки серед військових і технократичних спільнот лише зростає.

Обмеження і виклики

У Бровді, попри швидке кар’єрне зростання та інноваційні успіхи, є і традиційні слабкості цієї політичної хвилі:

•           Репутація “радикала” і конфліктність із лояльними адміністрації групами;

•           Звинувачення у зароблянні на “угодах” (гроші, доступ до контрактів, виграш на експортних ланцюгах);

•           Можливі ризики для відносин із західними країнами (надто активний націоналізм, наголос на самостійності).

Однак саме поєднання практики й системності робить його унікальним для повоєнного українського відбору.

Олексій Арестович: Політтехнолог на межі довіри

Біографія, конфлікти, переходи

Олексій Арестович — постать, яку не можна віднести до жодного типового політичного полюса сучасної України. Він народився 1975 року, виріс у середовищі з високим культурним і інтелектуальним рівнем, працював психологом, консультантом, перекладачем і медіа-експертом. Активно підтримував еволюційний шлях української зовнішньої та внутрішньої політики, наполегливо вибудовував переговорні схеми навіть у моменти кризи. З 2020 по 2023 рік Арестович — один з головних голосів Офісу президента, людина, через яку пояснювали народу суть, причини та стратегію війни.

Однак його публічна діяльність завжди перебувала “на межі” — від гострих жартів і епатажних коментарів до відвертих дурниць, що швидко ставали вірусними в інтернет-просторі. Саме Арестович навчив українського глядача не довіряти “офіційному оптимізму”, а шукати приховані смисли й конспірологію в усіх діях влади.

Після відходу з Офісу президента він кілька разів переходив від політичної експертності до особистої філософії, відкрито змінював думку щодо гострих національних питань (майбутнє територій, війна, економічна мобілізація), що стало його фірмовою тактикою.

Медійна репутація та скандали: інтерв’ю із Собчак, реакції суспільства

Ключова риса Арестовича — медійна непередбачуваність. З одного боку, його інтерв’ю та стріми збирають мільйони переглядів, з іншого — кожна різка заява може миттєво перевернути думку про нього великої частини аудиторії.

Найяскравішим прикладом став скандальний діалог із Ксенією Собчак, де Арестович відкрито висловив готовність розглядати варіанти “обміну” — передати чотири області та Крим за гарантії миру і безпеки. В українському суспільстві така відвертість виявилася шокуючим порушенням національних табу, викликавши масове обурення навіть серед прихильників арестовичевської дипломатії. Хвиля критики в соцмережах, відстороненість багатьох публіцистів, потік обурення військового співтовариства — все це підсвітило головну вразливість Арестовича: невміння дотримуватися коду національної єдності на полі, для якого компроміс нині вважається зрадою.

Численні “перевзування” і незалежні висловлювання Арестовича призвели до того, що сьогодні більша частина виборців сприймає його не як стабільного політика, а як медійного шоумена чи “ідеолога сміливих провокацій”. У суспільстві закріпилася думка — «такого не можна підпускати до переговорів щодо доленосних рішень». Втім, він зберігає високу впізнаваність і здатність збирати довкола себе аудиторію.

Програми, погляди, тактика — чому це не працює в нових умовах

У кампанії 2025 року Арестович виставляє типово європейську програму: дипломатія, прагматизм, готовність до нових переговорів, помірність, самостійність національних інтересів. Він обіцяє реформи, антикорупцію, технологічну модернізацію, повернення конкурентного політичного середовища, скасування “тоталітарних практик” військової епохи.

Але ключову помилку Арестович робить там, де нове українське суспільство категорично не бажає більше миритися з компромісами коштом території, воїнської честі та національної гідності. Його уважність до “реального миру” і неготовність до кінця боротися за принципові речі видаються відхиленням від головного суспільного тренду: наполегливої готовності йти до перемоги без поступок захопленим землям.

У результаті навіть його успішне минуле в ролі радника президента не компенсує дефіцит морального патріотизму — в очах значної кількості українців він уже не надійний представник інтересів країни, а голос “втомленої партії переговорів”.

Психологія, стиль, комунікація: чому методи перестають працювати Довгий час Арестович вважався майстром нейрокомунікацій, здатним керувати настроями та посилати правильні “антистресові сигнали”. Його стиль — швидкі випади, демонстрація іронії, апеляція до розуму й емоцій одночасно — працюють лише в умовах відносно стабільного суспільного поля. Однак тривала війна, жертви, мобілізація повністю змінили запити українців: сьогодні потрібні не медіатори з м’яким словом, а бійці з прямою відповіддю.

Арестович намагався вбудуватися в це поле, але його вроджена гнучкість і схильність до переорієнтацій виявилася вадою — його “дипломатизм” сприймається як слабкість.

Його електоральний потенціал — від медійності до реального голосу

У середньому за ключовими опитуваннями кінця 2024 — весни 2025 року Арестович отримує не більш як 5–8% голосів серед усіх категорій виборців. Його база — міська молодь, частина IT-інтелігенції, розчаровані “помірковані”, які загалом не вірять ні в перемогу, ні в поразку, а хочуть бодай якогось виходу з кризи.

Однак навіть у цій ніші з’явилися нові обличчя, здатні зібрати протестний електорат, що поєднує емоційність, жорсткість, віру в оновлення, а головне — чітку позицію щодо ключових викликів.

Анна Скороход: Ефект Зеленського і політика «серця та честі»

Біографія і шлях у політику

Анна Скороход — яскрава й неоднозначна жінка-політик, що створила власну дорогу в українське законотворення без підтримки олігархічних структур або впливових партій. Біографія типова для сучасних українських реформаторів: дві вищі освіти, робота в комерційних проєктах, волонтерська діяльність і активізм за першої можливості.

До парламенту вона потрапила через партію «Слуга народу», але невдовзі стала символом опозиційного руху — за різку критику мобілізаційних заходів, політичну заангажованість фракційного керівництва, корупцію у фракції «Слуга народу», відстоювання інтересів військових і їхніх сімей, багатодітних сімей і біженців (переселенців).

Паралелі із Зеленським: вибір серцем

Феномен Скороход — це точна копія раннього Зеленського: неочікуваний прорив на тлі абсолютної недовіри з боку середовища. У момент старту на неї ніхто не ставив, вважали прохідною фігурою для піар-кампаній і жіночих квот. Але саме вибір “серцем і надією”, емоційна підтримка народу й автентичність мовлення зробили її однією з найпомітніших фігур протестного електорату.

Зеленського обирали в момент народної втоми від професійних політиків; Скороход сприймають як відповідь на втому від порожніх обіцянок, корупції, військової жорсткості, бюрократії, відсутності жіночого голосу в політиці.

Критика влади і протестна платформа

• Скороход відкрито критикує чинний режим — не лише політичну корупцію, а й методи мобілізації, інформаційну кампанію, ігнорування демографічної кризи.

• Акцентує увагу на сім’ях, жінках, дітях, біженцях (пересленців), втомі суспільства від війни.

• Закликає завершувати війну з урахуванням потреб громадян, а не в інтересах еліт.

Західна підтримка і нова протестна політика

Експерти відзначають вплив західних партнерів на розвиток кампанії Скороход, але її база — в простому електораті, не представленому в традиційних колах: жінки, сім’ї, малий бізнес, біженці (переселенці), молодь.

Символ емоцій, надії та змін

Скороход сприймають як візитну картку нової України: нетипова політика, загострена емоційність і заклик до подолання втоми, психологічного вигорання та соціальної апатії. Її скромний апарат і відсутність потужних партійних структур — символ довіри до чистого старту.

Порівняльний аналіз електоральних стратегій: конфлікти, ніші та обмеження

Таблиця порівняльних переваг і ризиків

Класи електорату: до кого апелює кожен кандидат

Бровді:

Патріотичний кістяк, військові, ветерани, конструкторські, технологічні, IT-кластери, частина міжнародних партнерів у сфері оборони та бізнесу. Його виборці вимагають не обіцянок, а експортних успіхів, бойової ефективності, готовності йти до кінця.

Арестович:

Інтелігенція мегаполісів, молодь з орієнтацією на західні цінності, втомлені від війни “центристи”, частина айтішників і лібералів, а також аудиторія, налаштована на компроміс і інтеграцію з ЄС.

Скороход:

Жінки, малий і середній бізнес, молодь “сірих зон”, військові та члени їхніх сімей, біженці (переселенці), багатодітні сім’ї, електорат втоми від війни, люди без політичної ідентифікації. Це протестне ядро робить вибір демократично й емоційно, а не раціонально.

Соціологічні тренди 2024–2025: опитування та AI-аналіз

Машинний і експертний аналіз великого масиву опитувань показує:

•           Генерали та люди війни дедалі частіше викликають довіру (особливо за наявності експортної доктрини, як у Бровді)

•           Компромісні ліберали втрачають позиції — особливо після хвилі скандалів і “поступок”

•           Молоде покоління і масовий жіночий електорат шукає «електорального Зеленського» в новій формі — не медійного клоуна, а чесного опонента бюрократії та військових еліт; Скороход ідеально вписується в цей тренд

AI-модель фіксує (за нейротактильним аналізом соцмереж і big data з вибірки ЗМІ):

•           У суспільстві зростає роздратування до швидкого “перевзування” (на Арестовичі різко позначився кейс інтерв’ю із Собчак — практично повне відторгнення з боку патріотичного прошарку)

•           Тим часом позитивне сприйняття технологій “із реального бою”, демонстрованих Бровді, — майже безальтернативне для технологічно орієнтованої частини молоді, ветеранів і навіть представників бізнесу

•           Ефект “серця і надії” у Скороход наростає до кінця 2025 року — її рейтинг повільно, але стабільно повзе вгору, а підтримка біженців (переселенців), жінок і сімей з дітьми вперше реєструється як один із головних факторів електорального успіху

Прогнозні сценарії: три реальності президентської гонки

1. Перемога технократів і «команди бою»:
   
    Якщо військовий тренд наростає, а на тлі нових загострень на фронті країна вимагає жорстких і результативних рішень — то постаті типу Бровді стають лідерами першої хвилі.
   
    Він може вивести Україну в новий клас експортерів технологій, заздалегідь отримавши “першу електоральну ніч” підтримку ветеранів, професіоналів нової хвилі та економічної еліти, втомленої від старих політиків.
   
   
2. Ефект компромісу і західної інтеграції:
   
    Потенціал Арестовича може реалізуватися лише в ситуації різкої зміни міжнародного контексту (наприклад, різкий “військовий мир” або західний тиск на компроміс). Але в цьому сценарії суспільство все одно зберігає травму від капітуляційних дискурсів, і навіть західна підтримка медіа не зможе повністю реабілітувати його в очах національного ядра.
   
   
3. Соціальний протест і популістський тріумф:
   
    Якщо триватиме економічна і демографічна деградація, втома від війни та відсутність реального результату, то можлива «тиха революція Зеленського 2.0» — і тоді Анна Скороход стане символом народу-втоми, народу-жінки, народу-надії, народу, що повертається на Батьківщину.
   
   

Міжнародні рамки: вплив США, ЄС, Росії

•           США та Захід: Курс на прозорі вибори й оновлення еліт, запит на експорт технологічних рішень (ставка на Бровді й новачків).

•           Росія: Періодично інтерпретує будь-які демократичні тренди як загрозу своїй доктрині, одночасно використовуючи їх як привід для власних акцій.

•           ЄС: Після тривалого періоду підтримки Зеленського готовий розглядати альтернативи, але вимагає компромісності, що робить фігуру Арестовича суперечливою, а Скороход — більш привабливою для лівих і зелених рухів Європи.

Проблеми і виклики: що заважає «перезапуску»?

•           Уперта інерція старих партій і бізнес-груп: все ще зберігають вплив через місцеві ЗМІ та адмінресурс;

•           Внутрішній саботаж радикальних реформ, страх перед швидкими змінами;

•           Ризики маніпулювання війною (зрив перемир’їв, гібридні спецоперації), спроби використати фактор безпеки для відстрочки зміни еліт;

•           Величезний дефіцит довіри до нових обіцянок — покоління війни переживає депресію, розчарування і тривогу.

Експорт оборонних рішень як нова українська політична вертикаль

Чому ця тема стала ключем?

Серед сотень дискусій про економіку повоєнної України лише сектор оборонних технологій і рішень “із реального бою”, на думку бізнес-еліти та експертів, здатний стати драйвером зростання вже в найближчі кілька років. Головний привід для такого оптимізму — успіхи конкретних людей, у першу чергу команди Роберта “Мадяра” Бровді.

Детально: які рішення продає і розробляє нова Україна

•           Безпілотні комплекси та розробки пов’язаних із ними мікросистем (розвідка, наведення, придушення)

•           Тактичне програмне забезпечення, складні алгоритми автоматизації, системи логістики бойового забезпечення прямо з “поля”

•           Нові стандарти сумісності та імпортозаміщення (ЗСУ дедалі частіше ставлять завдання прибрати західні “конфліктні” компоненти)

•           Навчальні програми, тренажери, тактична експертиза для Азії та Близького Сходу

•           Маркетингові кейси: перемоги та приклади “живого” застосування на найнебезпечнішому театрі бойових дій за останні десятиліття

Бровді vs “Натовська модель”: українська специфіка

Експортний пакет Бровді спирається на те, що:

•           Будь-яка система чи рішення побудоване на досвіді захисту себе, а не гіпотетичному “мобілізаційному сценарії”

•           Готовність “під ключ” створювати цілий технократичний сегмент оборонної економіки — включно з малим і середнім бізнесом, стартапами, приватними конструкторськими бюро

На відміну від кейсів “натовських” консультантів і генералів:

•           Українські команди польових розробників, сфокусовані на практиці, швидко адаптують рішення, заощаджують ресурси і уникають “паперових” розробок

•           Це робить експорт “польового успіху” потужним політичним ресурсом Бровді.

Діджиталізація виборів і нові технології в повоєнній Україні

Досвід цифрових технологій під час війни

Війна стала колосальним випробуванням для української державної та суспільної інфраструктури. Одним із аспектів, що активно розвивався і пережив якісний стрибок, була цифровізація — і передусім, технології, що забезпечують роботу комунікацій, громадського транспорту, соціального забезпечення та виборчого процесу.

Методологічно повоєнні вибори не можуть будуватися на старих принципах: небезпека зловживань, незахищеність територій і громадян, необхідність довгострокового спостереження вимагають принципово нових підходів.

Сучасні цифрові інструменти і вибори

Влада України активно хоче впровадити системи електронного голосування, цифрової ідентифікації громадян і прозорого обліку виборчих даних. На її погляд ці технології покликані зробити вибори максимально відкритими і демократичними, усуваючи корупційні ризики.

•           Зв’язок із виборцями тепер відбувається через мобільні застосунки, соціальні платформи й офлайн-центри з високотехнологічним обладнанням.

•           Важливе значення приділяється інформаційній безпеці — за цим стежать військові кіберпідрозділи та міжнародні партнери.

•           Робота з голосами за кордоном стає більш прозорою і дозволяє діаспорам впливати на результат виборів.

Роль кандидатів у цифровій кампанії

Бровді, завдяки знанням у сфері безпілотних і цифрових технологій, є одним із лідерів у впровадженні інноваційних методів комунікації з електоратом.

Арестович активно веде інформаційні кампанії, використовуючи соцмережі та відеоформат, однак нестабільність у промовах знижує довіру до цифрової інформації від його команди.

Скороход, як лідер нового покоління, спирається на мобільний і соціальний сегмент інтернету (TikTok, Instagram), залучаючи молоде й жіноче населення, українців за кордоном і внутрішньо переміщених осіб таргетованими соціальними медіа-кампаніями.

Демографічні виклики і вплив на електоральний ландшафт

Масова міграція та електоральний вплив

Мільйони українців покинули країну за роки війни, багато хто не збирається повертатися найближчим часом. Це створює унікальне демографічне й електоральне завдання — забезпечити право голосу для тих, хто став діаспорою, але продовжує відігравати значну роль у політиці рідної країни.

За даними соцопитувань, більшість українців, які залишилися в країні, виступають проти участі у виборах тих, хто покинув Україну, особливо під час активних бойових дій. Однак міжнародні демократичні стандарти і підтримка західних інститутів ставлять під сумнів будь-яке відторгнення діаспори.

Демографічна криза: народжуваність, старіння, соціальна напруженість

Україна зіткнулася з наслідками глибокої демографічної кризи, спричиненої війною, економічними проблемами та відтоком населення.

•           Рівень народжуваності впав до історичного мінімуму, наростає старіння населення.

•           Значно зріс рівень психічних і соціальних захворювань.

•           Виникають виклики щодо забезпечення соціальної підтримки для ветеранів, багатодітних сімей і сімей загиблих.

•           Соціальні конфлікти і нестабільність посилюють електоральну поляризацію.

Анна Скороход активно піднімає ці теми в публічних виступах, роблячи їх ключовими у своїй кампанії.

Вплив на кандидатів та електоральні стратегії

Бровді з військовою і технократичною позицією націлений частково на молодь, але основна маса електорату — ветерани та сім’ї військовослужбовців, що отримують підтримку на тлі демографічних викликів.

Арестович — менш помітний у демографічній тематиці, що знижує його позиції серед верств, для яких питання соціальних гарантій особливо гострі.

Скороход акцентує увагу на демографічних і соціальних аспектах, що створює в неї сильне соціокультурне ядро підтримки.

Міжнародний вимір: баланс США, ЄС і Росії

Стратегія США: підтримка виборів і нової політичної волі

Адміністрація Дональда Трампа і наступні американські лідери висувають Україні чіткий запит: вибори мають відбутися попри все — це знак легітимності нового чи старого керівництва.

У зв’язку з цим США активно просувають кандидатури, здатні забезпечити стабільність і реформи, підкреслюючи роль нових політиків, до яких відносять і Скороход, і частково Бровді. При цьому внутрішні конфлікти й компромісні пропозиції Арестовича викликають занепокоєння Вашингтона.

Європейський Союз: обережність і прагматизм

Основні столиці ЄС віддають перевагу поміркованості в українській політиці — віддаючи перевагу постатям із проєвропейським фундаментом і готовністю до реформ, але близьким до “політичної централізації”. Зеленський поки зберігає підтримку, але його рейтинги знижуються.

Скороход сприймається як потенціал для лівих і зелених пильних угруповань, а Бровді — як індикатор зростаючої оборонної могутності, яка цікава і для безпеки ЄС.

Російський вектор і “сюрпризи”

Росія сприймає вибори як можливість тиску — із засудженням України й вимогами поступок. При цьому російська позиція вводить додаткову напругу у виборний процес і, ймовірно, посилить значущість кандидатів із чіткою жорсткою позицією захищати територію.

Підсумки, сценарії та рекомендації

В умовах швидкоплинного світу українська політика увійшла в епоху триполюсної конкуренції між:

•           інноваційним технократичним військовим (Бровді);

•           ліберальним прагматиком (Арестович);

•           символом нової популярної політики (Скороход).

Усі три відображають нові народні запити й представляють різні вектори розвитку, їхні успіхи та обмеження показують загальні слабкості й сили сучасної української демократії.

Соціальні, економічні та юридичні параметри повоєнних виборів

Економіка відновлення: ядерне питання українського суспільства

Одним із найважливіших аспектів у формуванні нового політичного курсу є економічна платформа кандидатів і їхнє бачення національного відновлення.

Бровді: ставка на бойовий експорт і технологічний суверенітет

Модель Бровді базується на створенні повноцінних експортних кластерів — від безпілотних і захисних технологій до тактичних цифрових рішень. Його команда вже “обкатала” десятки рішень не лише на фронті, але — що набагато важливіше — в реальних логістичних ланцюгах: ремонт, постачання, навчання, сервіс для партнерів.

Для національної економіки це означає акцент на зростанні ВВП за рахунок військового та подвійного виробництва, виведення України в “велику трійку” європейських високотехнологічних експортерів оборони, появу нових робочих місць.

Арестович: компромісна економіка і ризик розчарування

Арестович рекламує повернення закордонних інвесторів, реформу старого промислового сектора, стимулювання зростання через сервіси, BPO та європейські дотації. Але його орієнтація на компроміс робить “ядерною” аудиторію міжнародних фінансових структур і поміркованої інтелігенції, тоді як аудиторія внутрішнього ринку реагує скептично і не бачить довгострокової базової стратегії.

Скороход: оподаткування, соціальні пільги, підтримка малого бізнесу, підтримка біженців (переселенців)

Програма основної жіночої кандидатки заснована на скандинавській моделі — підтримка сімей, демографічні ініціативи, пільги для малого бізнесу та освітні гранти, розвиток соціальної держави. Її ставка на “базові потреби” найбільш затребувана серед тих, хто реально відчуває бідність, втрату стабільності, розрив економічних зв’язків і відсутність соціальних гарантій. Справедлива компенсація збитків від війни.

Соціальні зміни: вплив громадянського суспільства

У повоєнній Україні цілком новий портрет громадянського активізму:

•           Активізувалися не лише ветерани, але й організації сімей, багатодітних, жіночих і соціальних фондів.

•           Запит на чесні та прозорі процеси (цифрові платформи, громадське спостереження, участь волонтерів у виборчих комісіях).

•           Тиск на старі еліти знизу став масовим — з координацією протестних кампаній, незалежним моніторингом і юридичними платформами для оскарження рішень будь-якого рівня.

Зростає роль horizontal activism — коли ініціативи виростають не навколо партій, а як відповідь на реальні потреби суспільства.

Юридичні реформи та виклики: конституційні бар’єри

Перехід до повоєнних виборів супроводжується:

•           Підготовкою пакетів нових законів про виборчі права військовослужбовців, ВПО і жителів тимчасово окупованих територій.

•           Запитом на прозорість партійної фінансіалізації.

•           Звуженням маневру “адміністративного ресурсу” — за міжнародного й громадського контролю спроби маніпуляцій будуть миттєво виявлені.

•           Необхідністю гармонізації з європейським правом.

Юридична база трансформується в реальному часі — це дуже мобільний процес, де перемогти зможе лише той кандидат, хто не тільки запропонує реформу, а й буде готовий упровадити нові технології управління і контролю.

Довгострокові електоральні та інституційні сценарії

Перший сценарій: технократична мілітаризація

Якщо тренд мілітарного успіху і експортно-військового прориву (лінія Бровді) стане основним, то Україна швидко посилить присутність у топ-5 оборонних експортерів світу, поглине частину європейських замовлень, “виростить” середній клас довкола виробництв, інтегрує військову IT-індустрію і забезпечить швидке зростання після війни. У сукупності це призведе до зміцнення національного суверенітету, посилення внутрішнього режиму, ослаблення олігархів.

Другий сценарій: євроінтеграційна компромісна модернізація

Якщо світова спільнота і частина внутрішньої еліти протягнуть лінію переговорників (Арестович), то можливе зростання європейських грантів, інвестиції під реформи, відновлення інфраструктури, “європейська” модель дотацій соціальним секторам, але темпи оновлення істотно знизяться. Територіальні поступки можуть стати спусковим механізмом масового протесту, що ризиковано в українських умовах.

Третій сценарій: соціальний і протестний популізм

Якщо в суспільстві переможе синдром втоми і запит на соціальну справедливість (лінія Скороход), то ймовірне збільшення субсидій, повернення до програм соціальної підтримки і експеримент із системою “партисипативної демократії”. Зовні це виглядає гуманітарно, але за відсутності явного економічного прориву ризики інфляції та скорочення бюджету безпеки зростають.

Інтегральні підсумки та рекомендації

Рекомендації для експертів:

Стежити насамперед за трендом мілітаризації та технологіями “польового експортного успіху” (роль Бровді як індикатора);

Не переоцінювати потенціал компромісних кандидатів у суспільстві з травмою війни (ризик Арестовича);

Уважно відстежувати зростання протестної і соціальної риторики, аналізувати потенціал “Зеленських нових поколінь” (лінія Скороход);

Приділити фокус не лише пунктам економічних і юридичних реформ, а й емоційно-психологічним аспектам кампаній у країні, що воює.

Регіональний і соціокультурний зріз: кого обирають на сході, півдні, заході, у столиці  та центральних обрастях і за кордоном

Східні регіони

Промислові й прифронтові області традиційно дають перевагу кандидатам із військовим авторитетом і репутацією “своїх”. Тут фактор безпеки та компетентність у польовому розв’язанні задач — ключові критерії. Бровді сприймають як постать сили, здатну захистити інтереси робітників, ветеранів і сімей мобілізованих. Арестовичу бракує жорсткості, а емоційні меседжі Скороход знаходять відгук у жінок, медиків і вчителів, але не в ядрі промислових анклавів.

Західні області

У західних регіонах, де сильні традиції самоорганізації і національного руху, запит на радикальні рішення і вперту націонал-демократію особливо великий. Бровді виграє за рахунок репутації “людини, що встала з народу і підняла армію”, його етнокультурна самобутність і готовність до рішучих дій знаходять підтримку в основної маси. Скороход тут часто стає символом оновлення — молодь і інтелектуали бачать у ній “народного героя”, здатного, як Зеленський свого часу, підірвати стару систему.

Південний макрорегіон

Південь традиційно розривається між лояльністю до центральної влади і пошуком стабільності через економічні стимули. Тут Арестович має шанс завоювати “центристів”, які виснажені війною і готові слухати експертів із відновлення і “м’якої нормалізації”. Але економічні еліти півдня уважно відстежують успіхи Бровді в експорті технологій, вважаючи, що саме він здатний принести в регіон нові замовлення, робочі місця і прямі іноземні інвестиції через поглиблення оборонних і технологічних кластерів. Скороход тут менш помітна — протестна і соціальна риторика затребувана, але поки поступається прагматизму виборців, орієнтованих на економіку і безпеку.

Київ і центральний регіон

У столичному макрорегіоні розгортається справжня битва сенсів.

Тут з одного боку висока база прихильників ліберальних ідей та євроінтеграції, налаштованих на модель Арестовича (особливо серед освіченої молоді, digital-класу, колишніх учасників волонтерських рухів).

З іншого — столична інтелігенція, бізнес і держслужбовці прагматично оцінюють потенціал Бровді як кризового менеджера. Опора на “цифрову армію”, стартапи, мережу підрядників і технологічних команд дає йому добрий старт.

Також саме в Києві і довкола нього найбільш помітна кристалізація нового електорату Скороход — жінки, малий бізнес, соціальні працівники,  внутрішньо переміщені особи (ВПО).

Закордонний округ

З обережністю ставляться до військових (Бровді) і зрадників (Арестович). А от Скороход має значну підтримку серед біженців як мати, як політик, який захистить жінок і сімейні цінності, як лідер, що бореться за кожного громадянина.

Особливі електоральні групи та їхня реакція на кандидатів

Ветерани і сім’ї військовослужбовців

Це ядро “електростанції” українського громадянського суспільства. Вони цінують практиків, що пройшли війну особисто, розуміються на проблемах реабілітації, житла, працевлаштування. Саме тут закладається ядро підтримки Бровді — його підрозділи, робота з волонтерами, специфічний імідж “польового інженера”, а не лише командира. Також Скороход як голова Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань розслідування можливих фактів порушень законодавства України в Міністерстві оборони, ЗСУ, інших створених за законами України військових формуваннях, правоохоронних органах спеціального призначення, посади яких комплектуються військовослужбовцями, користується підтримкою військових і членів їхніх сімей.

Молодь, digital-клас, освітня еліта

Молоде покоління і цифровий середній клас України втомилися від ідеологічних битв і скандалів.

Вони шукають шанс для особистої реалізації на новій технологічній хвилі, хочуть бачити країну “глобальною платформою” для стартапів і не бояться експериментувати з форматами держави (електронний уряд, прозора статистика, Crowd-Sourcing законопроєктів).

• Для них Бровді символізує технологічну модернізацію країни: експерименти, гнучкість, зростання експорту і проєктної освіти.

• Арестович у цьому середовищі втрачає підтримку — його “стартап дипломатії” не сприймається як реальне кермо.

• Скороход тут збирає тривожний, переживальний електорат — особливо серед волонтерських, жіночих і соціально орієнтованих молодіжних груп.

Жінки, матері, соцпрацівники

Вперше ця електоральна ніша стала системоутворювальною. Втома від війни, демографічні провали, численні виклики сімейного життя (“чоловік мобілізований”, “діти навчаються онлайн”, “нікому допомогти дідусеві та бабусі”) — зробили соціальну і демографічну тематику потужною електоральною енергією.

Скороход виступає з масштабною програмою захисту матерів, нових освітніх платформ, гнучких трудових графіків — її електорат зростає найшвидше; цьому сприяє і підтримка невеликих соціальних проєктів міжнародних донорів, і горизонтальна активізація жіночих рухів.

Малий бізнес і підприємці

Повоєнний малий бізнес хоче прозорості, зрозумілої фіскальної політики і підтримки експортних каналів. Вони оцінюють насамперед проєкт Бровді як шанс для зростання через контракти, а також демократичні амбіції Скороход як сигнал готовності грати за новими чесними правилами. Риторика Арестовича сприймається неоднозначно — надто “європейська”, інколи утопічна.

Внутрішні та зовнішні біженці (переселенці)

Особлива група — внутрішні переселенці, які вимушено покинули свої міста і не завжди впевнені, що повернуться на батьківщину. Вони найбільш чутливі до економічної і демографічної політики кожної програми. Скандальні та компромісні пропозиції Арестовича викликають у них роздратування, а кейси з житлом/роботою — підтримка Скороход стають визначальними.

AI-моделювання, електоральна динаміка і можливі «сюрпризи»

Як працює AI в аналізі українських виборів

Сучасні аналітичні платформи, що працюють у зв’язці з великими даними і штучним інтелектом, дозволяють не лише активно моніторити динаміку думок, а й будувати предиктивні моделі можливих результатів. Ключові чинники:

• Моніторинг соцмереж і медіа за настроями і репліками на теми кандидатів, тематик кампаній, болючих точок суспільства.

• Сегментація аудиторії: вік, регіон, дохід, етика, соціальні вподобання.

• Відстеження міграційних потоків, коливань “емоційного фону”, темпів мобілізації і демобілізації, а також реакції на позапланові інфоприводи (скандали, перемоги, звіти місій).

• Контроль і спостереження — чесні, прозорі і демократичні вибори. .

Наша AI-модель “PPIAI Research Political Analytics Platform” враховує тренди персональної динаміки щодо кожного з кандидатів — що дозволяє будувати не лише «статичний» зріз, а й динаміку реакції на кризи, нові заяви та “інфоподії”.

Електоральні хвилі та ефект несподіванки

AI-симуляція великого масиву даних (опитування, соцмережі, економетрика) за останній час виявляє:

• Хвилі підтримки Мадяра збігаються з публічними демонстраціями нових експортних контрактів, успішними операціями його підрозділів або здаються синхронними з новинами про великі замовлення на військову техніку з країн третього світу (Близький Схід, Азія). Чим більше успіхів — тим вищі стрибки довіри, особливо в молодих чоловіків, людей із технічною та військовою освітою, підприємців і військових.

• Кризи і “піки обурення” щодо Арестовича чітко корелюють із публічними поступками, скандальними інтерв’ю і особливо кейсами “віддати території за мир”. Ефект яскравіше за все проявляється в аудиторії, що пережила анексію або втратила близьких, і тримається на високому рівні протягом 2–6 тижнів.

• Зростання емоційного і протестного капіталу у Скороход синхронізоване з новими “провалами” старих партій, резонансними прикладами корупції в інкумбентському апараті і з новими історіями підтримки жінок, сімей, низових спільнот. Саме ці стрибки дають затяжне стале зростання в нішах “електора надії”.

AI-предикція: сценарії другого туру

За допомогою моделі симуляції на базі десятків мільйонів індивідуальних цифрових слідів, оброблених за останні місяці, змодельовані сценарії другого туру:

• Бровді – Скороход: Протестне ядро посилюється, коли “втомлені” райони і жіночі електоральні ніші консолідуються проти наростаючої мілітаризації. Але в розпал кризи — перевага у Бровді за рахунок “чоловічої” та патріотичної мобілізації.

• Бровді – Арестович: Якщо коаліція лібералів піде до Арестовича, можлива тимчасова нічия, але після різких скандалів і компромісів — упевнене домінування Бровді.

• Скороход – Арестович: Парадоксально, але максимальний відкат до всіх старих партій робить такий сценарій неочікувано можливим — при цьому Скороход виграє за рахунок ефекту “Зеленського-2”, різкої втоми від будь-яких компромісів і нової етики протесту.

Соціальні та міжнародні «сюрпризи»

AI детектує, що “точки біфуркації” електорального поля можуть бути спричинені:

• Яскравим успіхом України на міжнародній арені (наприклад, підписання оборонних контрактів в ОАЕ чи Туреччині)

• Масштабним новим скандалом “еліти”, який зруйнує старі коаліції

• Успішною мобілізацією жінок і сімей за програмою Скороход, що “миттєво” збільшить голосування за неї на 8–10% протягом 10–15 днів кампанії

Історичні паралелі: українські вибори як дзеркало соціокультурних трансформацій

Досвід незалежності: що працює і що вмирає

• Вибори 2019 року — тріумф Зеленського, як протест проти старих еліт і “вибір серця”.

• Вибори 2014 року і Майдан — ставка на емоційне оновлення, що не завжди поєднувалося з інституційною зрілістю.

• Електоральні цикли 2004–2014 років — низка олігархічних компромісів, періодика “проривів”, але фактично перерозподіл квот влади.

Епоха 2025 року — нова сторінка. Тут уперше ключові постаті приходять не з партійних драбин, а з поля бою, з низових спільнот, через медійні практики та емоційні мобілізації.

Україна 2020-х очима майбутніх істориків

• Формується культ результативності, а не обіцянок.

• Основний ценз — досвід, уміння збирати довкола себе компетентні вертикалі, експортувати “протест і перемогу”.

• Емоційне поле стає стратегічним ресурсом для кандидатів — і саме тут з’являється шанс вистрілити у новачків, навіть якщо в них немає ні грошей, ні партійних машин.

Фінальні електоральні баталії та глибинна симуляція: як усе може виглядати в день X

Розгорнута робоча таблиця: Демографія, економічні вподобання, поведінкові сценарії

Фінішний сценарій кампанії: три можливі підсумки

Швидка мілітаризація і “дефолт на інновації”
 Країна переходить у режим військового відновлення, потужні експортні угоди, поява власних оборонних брендів. Переважання Бровді та його команди, пришвидшений розвиток усіх вертикалей, швидка інтеграція veteran economy. Запит на “жорстку руку” і швидкий результат.
Центристський компроміс — “Зеленський-2” по-жіночому
 Емоційна революція, перемога Скороход на хвилі втоми, перемога жіночих і соціальних груп, розгортання європейських моделей підтримки сімей і малого бізнесу, експерименти з соціальною політикою. Зростання протесту проти старих еліт, але загроза слабкого управління за відсутності інституцій.
“Втрачений компроміс” — західна модель Арестовича
 Перемога ліберального прагматизму та євроінтеграції — успіхи у сфері освіти, сервісів, приватних інвестицій. Але ризик тривалих переговорів, втрата національної мобілізації, сповзання в політику довгих “євроремонтних” реформ.

Симуляція кризових точок за підсумками AI-аналізу

Раптові зміни в оцінці військових успіхів Бровді: Успішні операції і великі експортні угоди різко піднімають рейтинги, але найменші проблеми з корупцією можуть викликати операцію дискредитації з боку конкурентів, миттєво підриваючи довіру.

• Медіакризи Арестовича: Кожне “перевзування” і скандальне інтерв’ю викликає гострий сплеск негативу; триває він 2–4 тижні, потім реакція згасає, але загальний тренд — негативний.

• Популяризація Скороход: Стрибки популярності пов’язані з соціальними ініціативами і широким поширенням емпатичних історій, створення “жіночого базису” стабільно зростає і здатне вивести її у фінал.

Історичний контекст і уроки для України

Українські вибори як індикатор змін

Кожен електоральний цикл в Україні — відображення загального стану суспільства:

• Майдан 2004 року — революція чесних виборів і заявка на зміну еліт.

• Революція гідності 2014 — періоди загострення і боротьби з корупцією.

• Вибори Зеленського — сигнал нового покоління.

• Епоха 2024–2025 — драматичний перелом, коли вирішується, яка Україна — патріотична і технологічна, компромісна чи протестно-емансипативна — виживе.

Чому важливий досвід “нових”

Україна стає живим експериментом нових форм політичного лідерства: на зміну старим картелям приходять постаті з військовим досвідом, контекстом війни і експертизою цифрових технологій.

Три герої нашого дослідження — новий стандарт: бойовий офіцер-підприємець, медіатехнолог із динамічною позицією і лідерка протесту з унікальним суспільним капіталом.

Висновок. Українська демократія нового часу: виклики та можливості

Спостерігаючи за трьома ключовими кандидатами, ми бачимо не просто конкуренцію персоналій, а боротьбу нових смислів, платформ і суспільних запитів.

Бровді пропонує технологічний і військовий суверенітет, інноваційну економіку і системне оновлення.

Арестович — складна постать ліберальних компромісів, із потужним медійним шлейфом і нестійким фундаментом.

Скороход — символ нової надії, миру, соціального оновлення та внутрішньої реформи, що апелює до базових почуттів і очікувань людей.

Наша аналітика, побудована з активним використанням сучасних AI-моделей, передбачає високу ймовірність другого туру між будь-ким із цих кандидатів — і швидше за все саме ці три постаті стануть векторами розвитку України найближчого десятиліття.

Україна перебуває на перехресті історії, і кожен голос у цьому циклі — голос за нову модель лідерства з особливими вимогами до компетенцій, емпатії та національної відповідальності.

Економічна платформа: реконструкція, експорт і роль держави

Військова економіка і повоєнна модернізація

В Україні складається особлива модель “військової економіки”, де реальний сектор зав’язаний на потреби фронту, а експорт інтегрується в глобальні збройні та технологічні ринки. Основні драйвери:

•  Експорт готових оборонних рішень (Бровді): Не просто метал і сировина, а перевірені в реальних боях технології, які затребувані не лише в Європі, а й у країнах Близького Сходу, Азії, Африки. Прогноз — подвоєння обороту ВПК до кінця 2027 року, створення нових кластерів робочих місць навіть у депресивних регіонах.

• Дуалізація цивільної економіки: Базові галузі обслуговують оборону, але на їхній базі швидко з’являються стартапи, b2b-сервіси, інжиніринг, навчання для зовнішніх ринків (Канада, Ізраїль, Туреччина, ОАЕ). Ukraine Defense Cluster стає новим брендом.

• Ризики “мілітаризації”: Можливість “економіки війни” працездатна лише в короткій перспективі; якщо не буде чітких реформ для реінтеграції демобілізованих і перебудови низових підприємств під цивільні задачі, можливі рецесії й локальні зони безробіття. Бровді акцентує цей перехід, створюючи умову для технологічного стрибка.

Соціально-гуманітарна економіка

• Лінія Анни Скороход — орієнтація на відновлення соціальної справедливості, довгострокового миру, системи виплат, держпідтримки сімей і жінок, швидких програм перекваліфікації, гарантованих державних замовлень на інфраструктуру, освіту, медицину.

• Ризики: надмірне субсидіювання збільшує тиск на бюджет, існує небезпека інфляції та фіскальної кризи (як це вже було в другій половині 90-х і в 2015–16 роках після Майдану).

Економічна прагматика Арестовича

• Ставка на міжнародні інвестиції та кредити, лібералізацію, приватизацію, розвиток сфери послуг. Його модель значною мірою копіює шлях Польщі, Словаччини, Естонії — відкриття ринку, реформи, айтизація, інтеграція в європейські розподільчі ланцюги.

• Обмеження: в ситуації реальної війни відмова від жорсткої промислової політики може позбавити країну частини робочих місць та управління стратегічними секторами.

Міжнародні відносини: між старим конфліктом і новою архітектурою безпеки

США і новий трансатлантичний союз

Рефлексія на тиск з боку США після 2024–2025 — ключовий елемент зовнішньої політики всіх кандидатів. Однак підходи різняться:

• Бровді спирається на прагматичний союз — експортує технології, військове навчання, розробляє тристоронні оборонні угоди (наприклад, Україна–Ізраїль–НАТО).

•  Арестович максимально інтегрований в експертні клуби, дипломатію аналізу і нові миротворчі формати (Track II), часто викликає довіру серед “старих” демократичних партнерів (Німеччина, Франція, Австрія), але менш успішний серед силових еліт.

• Скороход — постать західних громадянських кіл, опора на підтримку лобістів, грантових організацій, кадрових трансферів із НКО та жіночих рухів, вибудовує soft-network у глобальній екосистемі правозахисників.

ЄС: між обережністю і новим ринком

• Україна після війни стає страховкою для європейських економік від перебоїв постачання стратегічної сировини, електроніки, IT-платформ.

• Східний вектор ЄС (Польща, країни Балтії, Румунія, Чехія) зацікавлені в посиленні України як ринку компетенцій і підрядів (а не лише “буферної зони”).

• Бровді та його соратники інтегрують експорт техніки в ланцюги постачання для країн НАТО, одночасно уникаючи повної залежності від стандартів Бюрократії Брюсселя.

Росія, Китай і “Новий Південь”

• Вектор вимушеного дистанціювання Росії: Наростає суперництво не лише на фронті, а й в оборонних тендерах (Африка, Азія).

• Стратегічна інтеграція в міжрегіональні ринки — єдиний спосіб компенсувати втрати від втрати старих ринків. І Бровді, і Скороход роблять ставку на проникнення в “дуальний світ” (країни Магрибу, Перської затоки, Індо-Тихоокеанський регіон).

Демографічні процеси: виклики та тренди

Міграція, народжуваність, старіння

• Понад 8 мільйонів українців за 2022–2025 виїхали за кордон; суттєва частина не планує швидко повертатися.

• Індекс народжуваності залишається нижче 1,2 на жінку — криза підтримуваності пенсійної системи.

• Дефіцит робочих рук у критичних галузях: ослаблення агросектора, складнощі з комплектуванням нових волонтерських програм, перегрів ринку послуг.

Демографічні рішення в програмах кандидатів

• Скороход: Лінія повернення/реінтеграції ветеранів і біженців (переселенців), грошові бонуси, масштабні програми профнавчання, інфраструктурні поселення для переселенців біля технологічних центрів. Закон про підтримку багатодітних, безкоштовна дошкільна і середня школа, підтримка жінок-мігранток, “соціальна армія” як частина національного відновлення.

• Арестович: Євро-гранти для професійної міграції ІТ, бенефіти повернення фахівців, обмін молоддю, моделі стажувань спільно з провідними університетами Європи.

Детальні історичні паралелі й уроки електорального вибору

Радянський і пострадянський простір — що винесла Україна?

• Досвід пізнього СРСР: інерція, відсутність мобільності, “елітний кругообіг”, партійний апарат, некерована периферія.

• 1991–2004: період безнадії, тимчасове зростання демократій “знизу”, паралельна олігархізація і малий середній клас.

• Майдан 2004 і 2014: уроки масової мобілізації, де “емоція” перемагала інституціоналізм; усі перемоги — на тлі кризи старих структур.

• 2019 — парадокс Зеленського: електоральний вибух проти системи, перемога “всупереч” і народження нового запиту на публічну щирість, популістську риторику, емоційність.

Поточний цикл: Україна як світова лабораторія соціальних та електоральних інновацій

• Ніколи раніше країна не обирала між військовим технократом, ліберальним медіатором і “революцією жіночої надії”.

• Все більше рис схожості з Польщею 1989–93 і Центральною Європою початку 2000-х — динаміка горизонтального оновлення, роль малих і середніх міст, інституційні “шорткати” замість довгих реформ.

• Україна — єдина країна світу, де війна стала водночас драйвером демократизації, мілітаризації, фрагментації та мобілізації.

• Підсумок 2025 року вплине не лише на кордони і закони, а задасть вектор на “історичну суб’єктність” усієї Східної Європи.

Фінальний аналітичний розділ: висновки, тренди, стратегічні фактори

Ключові узагальнення щодо кожного кандидата-новачка

Роберт “Мадяр” Бровді

• Реалістичний технократ-милітарист, що підняв із цивільного сектора ланцюжок оборонних виробництв на полі бою. Його проєкт “експортних рішень” — головна інновація десятиліття, здатна перетворити Україну на гравця Глобального Півдня на ринку сучасних озброєнь і навчально-тактичних стандартів.

• Сильні сторони: підтримка патріотичного ядра, ветеранів, середнього бізнесу, технологічних фахівців, високий рівень довіри в регіонах сходу і центру, експортна привабливість для країн Азії та Близького Сходу.

• Ризики: націоналістична риторика ускладнює частину західної підтримки; у разі поразок або скандалів із корупцією можлива швидка ерозія іміджу.

Олексій Арестович

• Майстер комунікацій і ліберальних дискурсів. Його програма — це міст між Заходом і “втомленою Україною”, ставка на інтеграцію, реформи та компроміси, типові для Центральної Європи.

• Сильні сторони: впізнаваність, зв’язки в експертному та міжнародному середовищі, підтримка міського класу центральних і південних регіонів, орієнтація на інвестиції й нові сервісні індустрії.

• Ризики: нестабільність заяв, компромісна позиція з територіального питання, нездатність мобілізувати суспільство за зростання екзистенційних викликів.

Анна Скороход

• Феномен “емоційного оновлення” — другий Зеленський, але зі специфічним жіночим і гуманітарним ухилом. За нею йдуть ті, хто втомився від бюрократії, війни і жорсткої реальності, хто хоче “розірвати порочне коло”, спираючись на горизонтальні зв’язки, жіночі рухи, малий і соціальний бізнес.

• Сильні сторони: потужний вплив на жінок, молодь, електорат малих і середніх міст, міжнародні НКО, біженців (переселенців) і сім’ї мобілізованих.

• Ризики: слабкість інституційного ресурсу — відсутність сильної партії, обмежена підтримка старих еліт; ризик захлинутися хвилею очікувань за відсутності швидких структурних змін.

Тренди, за якими необхідно стежити до і після виборів

Динаміка фронту і нових експортних контрактів: кожен успіх ЗСУ або анонс експорту зміцнює Бровді; кожна невдача — дає шанс його опонентам.

Медіа-кампанії і антикризові реакції: у кого штаб краще реагує на несподівані скандали і фейки — той утримає swing-vote (“гойдалки”) у столицях і інтернет-сегментах.

Міграційний і демографічний реванш: хто зуміє повернути українців, запропонувати реальну програму соціальної реінтеграції і включення ВПО — отримає потужний довгостроковий аргумент.

Адаптивність до західної бюрократії: у міру вступу в нові угоди з ЄС, швидкість і гнучкість реакції на вимоги реформ матиме стратегічну цінність.

Стратегічні рекомендації суспільству і майбутній владі

• Суспільству: зберігати критичне мислення, не піддаватися істерикам і “одноразовим” лідерам, підтримувати горизонтальні рухи, знаходити точки об’єднання довкола практичних результатів, а не лише емоційних сплесків.

• Кандидатам: готувати запасні сценарії, будувати крос-регіональні альянси, активно залучати недержавні експертизи, бути готовими до несподіваних поворотів у “день Х” виборів.

• Зовнішнім партнерам: працювати з новими командами незалежно від риторики кампанії, робити ставку на довгострокові інституційні проєкти, підтримувати реформу місцевого самоврядування і проєкти реінтеграції.

Висновок

Повоєнні вибори стануть не лише боротьбою між окремими кандидатами, а й випробуванням усієї української системи модернізації та демократизації в умовах війни і тотальної нестабільності. Експортний військово-технологічний прорив, емоційне оновлення через “Зеленського 2.0” і професійне політичне дилетантство — такі три грані багатогранника, в якому опиниться українська політика вже цієї осені.

Перемога будь-кого з нових лідерів означатиме незапланований розгін трансформацій, нову систему легітимності, механізми включення громадян у політику і глибоку звірку зі стратегіями миру, захисту, розвитку і соціального балансу.

Фінальна експертна порада:

Головна енергія майбутніх змін — в умінні поєднати реальний досвід поля, політичну інтуїцію і здатність вчитися на помилках. Україна першою в Центральній і Східній Європі проходить цей шлях — і буде, найімовірніше, прикладом і для інших країн слабіючих демократій світу.